Боротьба в тилу денікінських військ

Реставрація денікінцями дореволюційних порядків, їхня великодержавна політика й жорстокий режим викли­кали незадоволення й обурення широких мас населення України. Повернення за допомогою військової сили поміщикам земель і захист їхніх інтересів зумовили несприйняття селянами влади Денікіна і їхню активну участь у пов­станському русі. Саме це сталю однією з головних причин краху денікінщини в Україні. У антиденікінському русі в Україні і у його керівництві брали участь різні політичні сили. Найгострішою формою боротьби з денікінцями був масовий повстансько-партизанський рух, який безперервно наростав і посилювався.
Про широкий розмах повстансько-партизанського руху в Україні свідчить те, що з серпня по грудень 1919 р. повстанці з боями займали міста: тричі Новомосковськ, двічі — Чигирин, Синельникове, Полтаву, Козятин, Канів, Ізюм, один раз — Павлоград, Черкаси, Лозову, Кременчук, Костянтиноград, П'ятихатки.
У ніч на 16 вересня 1919 р. у селі Баштанці та сусідніх селах Миколаївського повіту на Херсонщині піднялося повстання, у якому взяли участь понад 4 тис. озброєних селян. Денікінці зазнали поразки^. Лише 12 листопада 1919 р. після запеклих, майже місячних боїв, які вели перекинуті з фронту військові частини генерала Слащова, денікінці захопили Баштанку. Вони спалили 350 дворів і розстріляли 852 повстанців.
У повстансько-партизанському русі проти денікінщини поряд з радянськими повстансько-партизанськими загонами, керованими більшовиками, діяли й загони, які очолювалися анархо-махновцями, боротьбистами, лівими есерами-бомбистами й українськими соціал-демократами та есерами.
У вересні 1919 р. в районі Єлисаветграда, станцій Помічної і Новоукраїнки між махновцями й денікінцями розгорілися кровопролитні бої, унаслідок яких махновські загони через відсутність набоїв змушені були відступити в район Умані, яка була в руках армії Директорії

26 вересня 1919 армія УНР від Одеси до Бердичева почала бої з денікінцями й зазнала поразки. Умань була захоплена денікінцями, і махновці опинилися в оточенні. Але Махно побли­зу села Перегонівка 27 вересня прорвав фронт денікінців і пішов по їх тилах трьома колонами: ліва рухалася на Катеринослав, центральна — на Олександрівськ, права — на Ні­кополь. Уже 5 жовтня 1919 махновці зайняли Олександрівськ, згодом — Великий Токмак, Бердянськ, Маріуполь, Нікополь. Тили білих військ були зруйновані. За цих умов Денікін змушений був зняти з фронту і кинути проти Махна 3-й ар­мійський корпус генерала Я.Слащова і кінний корпус генерала А.Шкуро. З 20-х чисел жовтня розгорілися запеклі бої, денікінці відбили у махновців Маріуполь і Бердянськ. Махновці відійшли на Пра­вобережжя, де тримали під своїм контролем територію П'ятихатки — Кривий Ріг — Апостолове — Нікополь. 28 жовтня вони зайняли Катеринослав, який став їхнім центром до 19 грудня, коли генералу Слащову вдалося відбити Катеринослав. Махновці відійшли в район Олександрівська й продовжували вести вперті бої з денікінцями.